tomat

Лісовик Гнат сидить на величезному старому пні. Він вдягнений у рудий жупан, з-під якого виглядає волохатий живіт. Од річки, що тече неподалік, тягне вечірньою прохолодою.

— Чув, — каже Гнат, розпалюючи самокрутку з сухого листя. — Усе гілля на клечання переламали.

— Шо ж ти хочеш, — відповідаю я. — Зелені свята.

— Послєдній раз таке терплю, — дим від гнатової цигарки легкими струмками в'ється між дерев. — Чуєш?

Прислухавшись, чую тихий дівочий сміх.

— Мавки? — питаю.

— Ну, — киває Гнат. — Про полин та петрушку помниш?

— Помню, помню. В городі кажуть, земснаряд в річку запускати будуть. Дивись, щоб мавок твоїх не розшугали.

— Це шо? — питає Гнат.

— Спеціальна машина, щоб дно чистити.

— Машиною чистити річку? — Гнат недовірливо посміхається. — Нє. Такого в реальності не буває...