tomat

Все перетворилося на ріку. Я сиджу на її березі та дивлюся, як місячне сяйво тече у літньому повітрі од Миргорода до Ромодана, од Дрижиної Греблі між несчислених хуторів аж до самої Полтави. Як куриться над полями туман. Як з'являються та зникають загадкові фігури.

Я сиджу та дивлюся.

І слухаю потойбічні голоси, які з давніх давен слухають сини цієї землі: кричить нічний птах, сумно квакає потерча, тихо-тихо перемовляються річкові мавки. Десь на селі співають дівчата. Якщо придивитися, то видно відблиски святкового багаття. І пливе, пливе, пливе літня ніч, напоєна вологим польовим теплом та місячним сріблом.

Сьогодні трави набувають сили. І хтось буде шукати приховані скарби.

А я просто сиджу та слухаю голос рідної землі...